10 червня 2009 року Національний інститут проблем міжнародної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України спільно зі Службою безпеки України, Женевським центром демократичного контролю над збройними силами (DCAF), Центром міжнародного співробітництва взаємодії з органами державної влади СБ України, Інститутом дослідження проблем державної безпеки, Офісом зв’язку НАТО в Україні провів семінар на тему “Програмне управління ресурсами в галузі безпеки”.
До участі в заході було запрошено представників органів державної влади, міністерств, наукових установ, Женевського центру демократичного контролю над збройними силами (DCAF), Офісу зв’язку НАТО в Україні.
На семінарі розглянуто проблемні питання ефективного управління планування ресурсами у секторі безпеки.
Мета заходу: розширення розуміння різних підходів в управлінні та плануванні ресурсів у сфері безпеки, роз’яснення підходів щодо обгрунтування ресурсного управління, що здійснюється на програмній основі.
У вступному слові до учасників семінару радник голови Служби безпеки України Олександр Бєлов зауважив, що планується провести чотири семінари з тематики програмного управління ресурсами в галузі безпеки (червень, вересень, листопад 2009 р. і лютий 2010 р.). Матеріали семінарів у подальшому будуть розміщені на електронних ресурсах організацій, що беруть участь у цих заходах, а також журналі “Стратегічна панорама”. О.Бєлов побажав цікавої роботи учасникам семінару, а також у подальшому у своїй роботі використовувати отриману інформацію для впровадження нової системи управління ресурсами у секторі безпеки.
Андрій Шаповалов, заступник керівника Управління діяльності Служби безпеки та розвідувальних органів України Апарату РНБО України, зазначив, що досвід європейських партнерів щодо управління ресурсами у сфері безпеки має велике значення для України особливо в сучасних економічних умовах.
Олександр Власюк, директор Національного інституту проблем міжнародної безпеки при РНБО України, відзначив, що сучасна криза для України – це насамперед криза управління, особливо це стосується державного управління. Кількість загроз зростає, і їх подолання потребує дедалі більше ресурсів. Постає питання – наскільки реальне для сектору безпеки України впровадження програмного управління ресурсами, тобто ринкових методів управління ресурсами.
Перша теза. Сучасна криза в Україні – це криза управління. Зі збільшенням кількості викликів і загроз виникає необхідність вибору пріоритетів безпеки, які мають бути не просто задекларовані, а й вирішені у короткостроковій, середньостроковій чи довгостроковій перспективі. Як наслідок, програмне управління ресурсами у сфері безпеки і оборони сьогодні перетворилося на основний інструмент оцінки ефективності використання різнорідних фондів – від елементів інфраструктури, людських, матеріальних ресурсів, капітальних інвестицій до витрат експлуатаційного змісту тощо.
Друга теза. Щодо сектору безпеки сьогодні є криза розуміння. Вона полягає в тому, що немає однозначного визначення безпеки і національної безпеки. Зі збільшенням кількості викликів і загроз постає наступна теза – необхідність вибору пріоритетів безпеки. Вона пов’язана з наявністю реальних ресурсів, і ця тенденція проявилася наприкінці 1990-х років, причому в критичних надзвичайних ситуаціях нині зростає роль програмного управління ресурсами.
Проблеми на шляху впровадження програмного управління ресурсами в Україні:
непрозорість процесу формування і витрачання ресурсів і, як наслідок, відсутність необхідної інформації для всіх учасників процесу формування і програмування ресурсів. Така непрозорість, а також втаємничення інформації живлять корупцію;
для нас є незвичним, що програмування ресурсів оборонної і безпекової сфери – це підходи, перенесені зі сфери ринкового бізнесу. Маємо конфлікт між адміністративно-командними і ринковими підходами до управління ресурсами у сфері безпеки. Зрозуміло, що йдеться про підходи, які максимально зблизять поняття адміністрування з творчим менеджментом;
технологічна перешкода. Маємо значне відставання у сфері інформаційних технологій. В Україні, на жаль, немає інформаційно-комунікативної мережі обміну даними.
О.Власюк висловив сподівання, що захід сприятиме порозумінню з обговорюваних питань та започаткує серію семінарів з питань програмного управління ресурсами в галузі безпеки.
З привітаннями також виступили Джеймс Грін, керівник Офісу зв’язку НАТО в Україні, Тодор Тагарев, представник Женевського центру демократичного контролю над збройними силами (DCAF).
Володимир Пилипчук, директор Інституту оперативної діяльності та державної безпеки, запропонував для дискусії два питання, які стосуються системи управління ресурсами у сфері безпеки, виходячи із практики та законодавства щодо сфери безпеки України:
якою мірою можливо використовувати принципи управління ринкової економіки у сфері національної безпеки;
які принципи управління ресурсами доцільно було б використовувати за постійної нестачі цих ресурсів з огляду на вплив світової кризи.
В.Пилипчук зауважив, що чинне законодавство України визначає такі сфери управління з питань національної безпеки: воєнна політика, державна безпека, оборона і безпека державного кордону, внутріполітична сфера, економіка, соціально-гуманітарна, науково-технологічна, екологічна та інформаційна.
В Україні побудовано цілісну систему управління у сфері безпеки. Функції кожного суб’єкта управління чітко визначено законом. Безумовно, є проблемні питання. Але система управління існує, погано вона працює чи добре – це вже предмет дискусії. Виходячи із загального бачення сфери управління національною безпекою України, головним елементом у цій системі є управління ресурсами.
Тодор Тагарев у презентації “Засоби якісного управління та принципи кваліфікованого менеджменту” спинився на принципах якісного управління ресурсами і міжнародних стандартах ефективного менеджменту.
Якісне управління – це компетентний менеджмент. ЄС на міжнародному рівні кілька років тому опублікував Білу книгу під назвою “ Європейське управління”, в якій сформульовано п’ять принципів, а саме: відкритість, участь, підзвітність, ефективність та узгодженість. Структури у секторі безпеки мають працювати за тими самими принципам, що й в інших сферах публічного сектору, з огляду на вимоги конфіденційності. Існують ієрархічні відносини між цивільною владою і структурами сектору безпеки, вони обопільно відповідають за стан сектору безпеки, підтримують відносини з цивільним суспільством. Доповідач докладно розглянув стандарт ефективного менеджменту (Стандарт ISO 4000-2005), який містить вимоги до системи менеджменту, можливостей, щодо ресурсного менеджменту.
Тодор Тагарев у другій презентації “Програми і планування на програмній основі як спосіб ефективного управління ресурсами” розглянув досвід Болгарії у впровадженні програм і програмному плануванні ресурсів у сфері безпеки. Він наголосив, що програми у Болгарії розробляються на 6 років. В інших країнах НАТО терміни можуть відрізнятися (4-6 років). Структура програми має враховувати низку вимог, зокрема, вимоги поточних операцій, довгострокові вимоги, наприклад, питання утилізації, інші технічні питання. У процесі прийняття рішень програми є важливим інструментом раціональності, вони дають змогу віднайти реальний баланс між цілями політики і планами, часто стають мовою комунікації між парламентом і виконавчою владою. Вони дають можливість ефективно реагувати на зміни в середовищі. Цей підхід можливо використовувати у будь-якій організації сектору безпеки, крім того, коли приймається рішення щодо розподілу ресурсів між організаціями. Ключове питання – де використовувати це програмування: у рамках окремої організації чи в межах сектору безпеки загалом.
Любомир Токар, вчений секретар Національного інституту проблем міжнародної безпеки зауважив, що програмне управління ресурсами у сфері безпеки вимагає комплексного підходу до всієї сфери безпеки, не інтегруючи його на окремі складові, він має забезпечити комплексну оцінку й розглянути фактичні напрями досягнення кінцевої мети і забезпечити високий рівень безпеки України.
Стівен Гловер, спеціальний радник з питань безпеки і оборони (Велика Британія) спинився на системі програмного управління, що застосовується у Міністерстві оборони Великобританії: на що спрямовується, як співпрацює Міністерство оборони з розпорядниками коштів, на термінах та циклах планування, характеристиках бюджету на оборону, розподіленні видатків, досвіді впровадження системи управління ресурсами у міністерстві оборони. (Стівен Гловер: презентація “Стратегічний підхід до управління ресурсами сфери безпеки і оборони: погляд з боку Великої Британії”).
У дискусії взяли участь Володимир Пилипчук, Любомир Токар, Олександр Бєлов, Валентин Леонов та ін.
У заключному слові Любомир Токар відзначив, що цей семінар має практичне значення для фахівців України і подякував за активну участь у семінарі, за бажання осмислити досвід Великої Британії та Болгарії, спроектувати цей досвід на українську дійсність.
