Василь Храмов
Необхідні зміни визначені Конституцією України і пов'язані з умовами глобалізації, що стало актуальним в нинішній ситуації політичної кризи, яка чітко висвітлює як наявні можливості для розвитку, так і труднощі на шляху їхнього збагачення. Така ситуація є показником і визначником соціальнополітичної гармонізації (рівня, тональності, толерантності) взаємозв'язків, взаємовідносин органів державної влади й опозиційних політичних сил, соціальних груп і національних меншостей, перспектив їхнього розвитку. З однієї сторони, на рівні органів державної влади існує відоме розуміння тієї ролі, яку відіграють інформація й інформаційно-комунікаційні технології, Інтернет- ЗМІ у всіх сферах життєдіяльності особистості - груп людей - товариства - держави, його національних меншин: праві, політиці, економіці, науці, культурі, військовій справі, контролі і керуванні суспільними конфліктами. З іншої- на практиці існують вже наявні проблеми, що стоять перед національними меншинами, які вимагають свого оптимального рішення, у значній мірі пов'язаного з розумінням і правильним обліком умов глобалізації.
Одна з них - слабке задоволення інформаційних потреб різного рівня пріоритетності і складності як особистості, так і національних меншин. Відомо, що той, хто володіє інформацією володіє світом, а значить і перспективами розвитку. Тому, наприклад, у США, що претендують на роль світового лідера, зараз більше 42 відсотків населення користується Інтернет. В Україні ж, як заявив у своєму інтерв'ю голова Держкомсв’язку України Олег Шевчук, "можна впевнено говорити про 700000 тисяч користувачів'(’Киевские Ведомости',ЗО.ОЗ.2ООІ), що складає приблизно 1 відсоток від ЗО мільйонів населення. І тому, коли на різних наукових, науково-практичних форумах обговорюються і виробляються рекомендації для рішення таких серйозних нроблем, як свобода слова, права національних меншин, можна з повною впевненістю говорити про те, що інформаційні технології являють собою прекрасний інструмент, інформаційний ресурс не тільки для того, щоб управляти державою, але і для забезпечення миру і злагоди, поліпшення спілкування і взаємовідносин між людьми різних національностей.
Словом, використання сучасного інформаційного ресурсу дозволяє представникам національних меншостей краще орієнтуватися в конфліктній ситуації, заощадити або заробити гроші, одержати першу або другу фахову освіту. Коротше, домогтися визначених переваг. Відповідно, завдання держави - за допомогою тих же інформаційних технологій зробити інформацію більш прозорою, більш доступною і більш зручною для користувача - національних меншин, соціальних груп, політичних партій і суспільних рухів.
Фактично ж важко виявити ефективне керування процесом збору, опрацювання, використання і поширення інформації, оскільки відсутній концептуальний план формування національного "електронного уряду". Роботи зі створення "електронного уряду" у розвинутих країнах, у першу чергу в США і Великобританії, уже здійснюються. Крім того, один з перших таких урядів створюється в Арабських Еміратах. На шляху до вирішення цього питання інші країни. Як зауважив у своїй доповіді на Global Іnternet Summit 2001 "Держава й Інтернет" мер міста Тайбзя (Тайвань), Інтернет - це той ресурс, що доступний усім жителям, незалежно від раси, соціального стану, віку і статі. Мер Тайбзя вважає, що на місцевому рівні інформаційні технології стануть однією з оптимальних можливостей у справі поширення рівності і демократії, поліпшення якості життя усіх людей, що проживають у місті. Для України мова йде скоріше про розширення ринку інтернет-послуг і на їхній основі збагачення можливостей національних меншин в умовах глобалізації.
У стратегічному рішенні настільки важливого завдання головна перешкода - відсутність розрахованої на перспективу, державної політики інформатизації країни. Конкретно це виявляється в наступному:
Не здійснено системний аналіз потреб різних категорій користувачів, у тому числі і національних меншин, у сучасних засобах інформатизації в умовах глобалізації інформаційних потоків.
Відсутні достовірні відомості про обсяг і якість сформованого інформаційного ресурсу і ступеню задоволення інформаційних потреб національних меншин, усього населення країни.
Невиправдано сповільнилася робота над виробленням і прийняттям законодавчим органом концепції інформаційної політики, що повинна відбивати специфіку потреб країни в етно-національному розвитку як важливій умові становлення політичної нації, що відповідає високим цивілізаційним стандартам.
Перспектива створення "електронного уряду" в умовах глобалізації інформаційних потоків не знайшла наукового і політико-державного осмислення і розв'язання. Не конституйований, зокрема, план-програма розвитку національного інформаційного ресурсу, покликаного розширювати можливості розвитку країни, а, виходить, і національних меншин в умовах глобалізації.
Не відпрацьована система інтегрованих показників для характеристики стану речей у життєдіяльності національних меншин з обліком зростання їхніх можливостей. Від того, наскільки державна політика інформатизації дозволяє використовувати нові можливості національної і світової мережі, багато в чому визначається і наше майбутнє, і майбутніх національних меншин - цивілізоване майбутнє.
